Ногти

Єлізаров михайло нігті: Нігті (Єлізаров Михайло) – слухати аудіокнигу онлайн

Михайло Єлізаров – Нігті читати онлайн

Єлізаров Михайло

Нігті

Я познайомився з Бахатовим ще в Будинку маляти. Втім, ми не віддавали собі звіту, що наше знайомство відбулося – нам було всього кілька місяців від народження. Перше моє осмислене сприйняття Бахатова сталося у відділенні відновної терапії, в палаті для розумово відсталих дітей. Бахаті з дитинства вмів зробити тяжке враження про стан свого інтелекту – виною тому м’ятою форми череп і нескінченні слюні.Бахатовим його назвали тому, що пелюшки, в яких він перебував, крім виділень Бахатова мали штемпельну абревіатуру «Б. Х. Т. » Мої ж пелюшки, якщо такі були, нічого крім мене і мого горба не містили.

Я з’явився на світ горбанем – плід егоїзму і безвідповідальності, резюме п’яних рук, постфактум отруєного вестибулярного апарату. Мене не віддали до сколіознікам, а залишили на потіху у недоумкуватих. Ерудит-доктор придумав мені прізвище – Глостер. Королівське клеймо безграмотні сестри часто змінювали на клістирів.Але за паспортом я – Глостер, подкидной дурень, як і Бахаті.

З народження мене супроводжував сонм образливих приказок і примовок. Няньки, бувало, так і кричали: «Чуєш, для тебе новий масажер придумали, щоб горб виправити. Знаєш, як називається? » Я відповідав: «Ні», а вони: «Могила!» – і сміялися до кольок. На медогляд, в їдальню, на прогулянку мене звали, штучно огрубляя голос під Володимира Висоцького: «А тепер Горбатий! Я сказав, Горбатий! » – якщо я мешкали. Одного разу, я вже був постарше, директор нашого інтернату в присутності лікарів, сестер і няньок покликав мене і сказав: «Вгадай, як ти будеш називатися, якщо станеш підарасом?» Я промовчав, відчуваючи підступ, і він сам відповів: «Пидарас горбатий!» – і розреготався так щиро, що я засміявся разом з ним.Я навчився відповідати сміхом на будь-яку витівку.

Бахаті, по суті, теж був нормальним, тільки негарним, і залишалося здогадуватися, що ковтала або пила матуся Бахатова, щоб позбутися від нього.

Але ми змогли навчитися читати і писати, у мене іноді виникали проблеми з арифметикою, у Бахатова з гуманітарними дисциплінами, проте я підкреслюю: ми були нормальними. Спеціально мені і Бахатову завгосп діставав підручники, підготовлені міністерством освіти для шкіл в Середній Азії російською мовою.Дебільні букварі-розмальовки не вгамовують наш розумовий голод. Іноді до нас приходили вчителі з нормальної школи і розповідали про Африку та інші країни, а завгосп показував, як клеїти конверти.

Я згадую момент, коли я вперше зміг відчувати свідомістю, зрозуміти очима існування Бахатова. До цього я пам’ятав всі події свого життя тільки спиною. Невидимі руки хапали мене за мою горбату шкірку і несли, як чемодан. У польоті я побачив Бахатова. Він ріс з горщика, схожий на бутон тюльпана, і безглуздо вив.Мене посадили на горщик поруч з ним, і ми змогли розгледіти один одного. Бахаті перестав плакати, засунув в рот палець і спробував обгризти ніготь. Зубов не вистачало, і Бахаті знову заплакав, але я вже знав причину його сліз. Я глянув вниз і побачив ноги Бахатова, ступні і довгі з чорним гуцульським орнаментом нігті. Перший спогад мого розуму.

У віці шести років нас перевели з лікарні в спеціальний інтернат «Гірлянда». Це було взимку. Завідуюча відділенням передала наші документи людині, що приїхав на темно-зеленому уазику, нам зібрали в дорогу оладок і майонезну баночку з яблучним повидлом, закутали в безліч одежинок; одна з няньок, шкодували мене більше інших, натягнула мені на горб в’язану шапочку.Бахатову дали в подарунок пластмасового білого зайця з плоскими привабливими вухами. В дорозі Бахаті обгриз зайцю вуха під череп, але тримався молодцем і не плакав.

Інтернат перебував кілометрів за тридцять від міста. Колись це був піонерський табір. Навколо двоповерхової будівлі ще перебували гойдалки всіх сортів, ігрові майданчики для волейболу, баскетбольні щити, невеликий стадіончик, альтанки та бетонований майданчик із залізною щоглою – місце лінійок, але все занепало. Нові мешканці табору потребували тільки в ліжках.В інтернаті перебувало трохи більше сотні дітей: десятка півтора-два даунів, дюжина гідроцефалія з гарбузовим головами, дистрофіків з роздутими павуковими животами, з атрофованим тілом, кістяними ручками-ніжками – таких штук двадцять було і численні різних ступенів олігофрени. Такий був недоумкуватий контингент спецінтернату «Гірлянда» або, як поетично називав нас директор, «Ума палати».

Ми зайшли всередину будівлі і пройшли по коридору до кабінету з плексигласу табличкою.Людина, який приїхав з нами, постукав гучним суглобом в двері, і чоловічий голос дозволив увійти.

– Ось, привіз, – сказав чоловік.

Той, хто впустив нас, стояв біля вікна зі склянкою в руці. На обличчі залишалася гримаса від вмісту склянки, але поступово рот його розгладився. Він трохи зігнувся, впершись руками в коліна, і запитав майже привітно: – Звідки ж ви такі приїхали, дітлахи? – Він посміхнувся: – Від верблюда?

Бахаті жахливо заридав, я жахливо засміявся.Дорослі переглянулися, наш конвойний дістав з кишені іриску і помахав їй перед носом Бахатова.

– Ну, а як вас звати-величати? – запитав головний.

До цього питання нас готували цілий місяць, ми репетирували відповідь під наглядом завідуючої і довели до автоматизму. Я зробив крок вперед і сказав: – Олександр Глостер!

Бахаті, утихомирення цукеркою, в’язко прошамкав: – Сергію Бахаті.

– А я – Гнат Борисович, – сказав головний, – будемо дружити? Я тут директор, і все-все дітки повинні мене слухатися, а нето відразу в попку укольчик!

– Пора, поїду, – конвойний поклав на стіл папку з нашими життями.

– В добру путь, – сказав веселий Гнат Борисович і сховав папку в сейф.

Потім прийшла нянька. Вона показала, де знаходяться наші шафки, ми склали туди лікарняні лахміття, і нянька навчила, як запам’ятати свою дверцята. Замість обіду, який вже закінчився, ми доїли наші оладки. Мене і Бахатова відвели в палату і посадили кожного на його ліжко. Закономірно чи випадково, але вони стояли поруч. – Ви ж два братика, – сказала нянька, вкладаючи зміст.

Тільки вона залишила нас, ліжка заворушилися, і з-під ковдр повилазили діти.Один звалився на підлогу і на четвереньках поповз в нашу сторону, видаючи гарчали звуки: «Дринь-диг-диг-диг». Очевидно, ця шумова комбінація імітувала рев двигуна. Також, я встиг помітити, що у повзе висохлі до кісточок, відмерлі ступні. Я привітно просигналив губами, вважаючи, що з машиною потрібно спілкуватися на її мові. Нас благополучно об’їхали. На сусідньому ліжку хтось несамовито крикнув: «Вінні-Пух, Вінні-Пух!» – і забився в припадку.

Кінець ознайомчого уривка

Ви можете купити книгу і

Прочитати повністю

Хочете дізнатися ціну?
ТАК, ХОЧУ

Нігті (збірник)

Нігті – Михайло Єлізаров, повість
Фрідель – Михайло Єлізаров, розповідь
Голуб Семен Григоренко – Михайло Єлізаров, розповідь
Фобія – Михайло Єлізаров, розповідь
Чому не задушили дитячої шапочкою … – Михайло Єлізаров, розповідь
Крапля – Михайло Єлізаров, розповідь
На мить він осліп … – Михайло Єлізаров, розповідь
Терек – Михайло Єлізаров, розповідь
Сифіліс – Михайло Єлізаров, розповідь
Ван-Гог – Михайло Єлізаров, розповідь
Життя радісна – Михайло Єлізаров, розповідь
Жертва – Михайло Єлізаров, розповідь
Старий Кондратьєв – Михайло Єлізаров, розповідь
Елгхаш – Михайло Єлізаров, розповідь
Нудота – Михайло Єлізаров, розповідь
Від інших чоловіків я відрізняюся – Михайло Єлізаров, розповідь
Допит – Михайло Єлізаров, розповідь
Ось і настав час – Михайло Єлізаров, розповідь
Для початку нам потрібен … – Михайло Єлізаров, розповідь
Пограємо в корову? – Михайло Єлізаров, розповідь
Кулакова – Михайло Єлізаров, розповідь
Суддя Антоніна Василівна Баранцева – Михайло Єлізаров, розповідь
Ганьба – Михайло Єлізаров, розповідь
Це я зараз я такий заздрісний … – Михайло Єлізаров, розповідь
Крим – Михайло Єлізаров, розповідь
Улюблена – Михайло Єлізаров, розповідь
Район називався Панфіловка… – Михайло Єлізаров, розповідь
Госпіталь – Михайло Єлізаров, повість
Нагант – Михайло Єлізаров, розповідь
Укладальниця №5 – Михайло Єлізаров, розповідь
«Київський» торт – Михайло Єлізаров, розповідь
Я повернуся – Михайло Єлізаров, розповідь
Лист – Михайло Єлізаров, розповідь
Не боляче! – Михайло Єлізаров, розповідь
Трактат про смерть – Михайло Єлізаров, розповідь
Гумус – Михайло Єлізаров, розповідь

Відгуки про книгу Нігті (збірник)

Нігті – Михайло Єлізаров, повість Стор.7-79
Фрідель – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 80-83
Голуб Семен Григоренко – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.84-87
Фобія – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 88-91
Чому не задушили дитячої шапочкою … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.92-111
Крапля – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 112-113
На мить він осліп … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.114-129
Терек – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 130-148
Сифіліс – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.149-173
Ван-Гог – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 174-181
Життя радісна – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.182-185
Жертва – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 186-194
Старий Кондратьєв – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.195-198
Елгхаш – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 199-203
Нудота – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.204-207
Від інших чоловіків я відрізняюся – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 208-209
Допит – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.210-215
Ось і настав час – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 216-239
Для початку нам потрібен … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.240-243
Пограємо в корову? – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 244-247
Кулакова – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.248-251
Суддя Антоніна Василівна Баранцева – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 252-256
Ганьба – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.257-259
Це я зараз я такий заздрісний … – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 260-283
Крим – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.284-289
Улюблена – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 290-293
Район називався Панфіловка … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.294-301
Госпіталь – Михайло Єлізаров, повість стр. 302-352
Нагант – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.353-403
Укладальниця №5 – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 404-414
«Київський» торт – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.415-424
Я повернуся – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 425-449
Лист – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.450-464
Не боляче! – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 465-473
Трактат про смерть – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.474-480
Гумус – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 481-494

Нігті (збірник)

Нігті – Михайло Єлізаров, повість Стор.7-79
Фрідель – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 80-83
Голуб Семен Григоренко – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.84-87
Фобія – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 88-91
Чому не задушили дитячої шапочкою … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.92-111
Крапля – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 112-113
На мить він осліп … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.114-129
Терек – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 130-148
Сифіліс – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.149-173
Ван-Гог – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 174-181
Життя радісна – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.182-185
Жертва – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 186-194
Старий Кондратьєв – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.195-198
Елгхаш – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 199-203
Нудота – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.204-207
Від інших чоловіків я відрізняюся – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 208-209
Допит – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.210-215
Ось і настав час – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 216-239
Для початку нам потрібен … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.240-243
Пограємо в корову? – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 244-247
Кулакова – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.248-251
Суддя Антоніна Василівна Баранцева – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 252-256
Ганьба – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.257-259
Це я зараз я такий заздрісний … – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 260-283
Крим – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.284-289
Улюблена – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 290-293
Район називався Панфіловка … – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.294-301
Госпіталь – Михайло Єлізаров, повість стр. 302-352
Нагант – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.353-403
Укладальниця №5 – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 404-414
«Київський» торт – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.415-424
Я повернуся – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 425-449
Лист – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.450-464
Не боляче! – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 465-473
Трактат про смерть – Михайло Єлізаров, розповідь Стор.474-480
Гумус – Михайло Єлізаров, розповідь стр. 481-494

Нігті (збірник)

Нігті – Михайло Єлізаров, повість
Фрідель – Михайло Єлізаров, розповідь
Голуб Семен Григоренко – Михайло Єлізаров, розповідь
Фобія – Михайло Єлізаров, розповідь
Чому не задушили дитячої шапочкою … – Михайло Єлізаров, розповідь
Крапля – Михайло Єлізаров, розповідь
На мить він осліп … – Михайло Єлізаров, розповідь
Терек – Михайло Єлізаров, розповідь
Сифіліс – Михайло Єлізаров, розповідь
Ван-Гог – Михайло Єлізаров, розповідь
Життя радісна – Михайло Єлізаров, розповідь
Жертва – Михайло Єлізаров, розповідь
Старий Кондратьєв – Михайло Єлізаров, розповідь
Елгхаш – Михайло Єлізаров, розповідь
Нудота – Михайло Єлізаров, розповідь
Від інших чоловіків я відрізняюся – Михайло Єлізаров, розповідь
Допит – Михайло Єлізаров, розповідь
Ось і настав час – Михайло Єлізаров, розповідь
Для початку нам потрібен … – Михайло Єлізаров, розповідь
Пограємо в корову? – Михайло Єлізаров, розповідь
Кулакова – Михайло Єлізаров, розповідь
Суддя Антоніна Василівна Баранцева – Михайло Єлізаров, розповідь
Ганьба – Михайло Єлізаров, розповідь
Це я зараз я такий заздрісний … – Михайло Єлізаров, розповідь
Крим – Михайло Єлізаров, розповідь
Улюблена – Михайло Єлізаров, розповідь
Район називався Панфіловка… – Михайло Єлізаров, розповідь
Госпіталь – Михайло Єлізаров, повість
Нагант – Михайло Єлізаров, розповідь
Укладальниця №5 – Михайло Єлізаров, розповідь
«Київський» торт – Михайло Єлізаров, розповідь
Я повернуся – Михайло Єлізаров, розповідь
Лист – Михайло Єлізаров, розповідь
Не боляче! – Михайло Єлізаров, розповідь
Трактат про смерть – Михайло Єлізаров, розповідь
Гумус – Михайло Єлізаров, розповідь

.